ДВОЕЛЕМЕНТНА ДЕЛЬТА «MULTIBANDER 6-PL»

Юліан Яжонбек, SP3PL, майстер спорту міжнародного класу

Замість вступу

У листопаді 2002 р. минуло півстоліття моєї діяльності з позивним SP3PL. На тогорічному з’їзді SPDXC чимало учасників бажало отримати інформацію стосовно антени, яку використовую, бо в ефірі спостерігали, що моя станція легко встановлює зв’язки з далекими DX-ами.

Перш ніж детально описати свій досвід, хочу підкреслити, що тривалий час праці в аматорському ефірі в різні пори року і в багатьох циклах сонячної активності, а також моя професійна діяльність (чотири гектари антенного поля), дали змогу випробувати різні антенні системи.

Перші кроки

Коротко згадаю початки своїх антенних експериментів. Перший передавач – простий генератор «вищої потужності» на тріодній лампі – справно генерував високу частоту і при піднесенні до нього котушки індуктивності світилася лампочка. Проте, не зважаючи на підключену антену, його сигнал з трудом відшукав радіоприймачем на відстані 200 м в сусідньому будинку.

Маючи лише 13 років, зовсім не здавав собі справи, що це був перший крок до короткохвильового аматорства і початок вирішення антенних проблем, з якими змагатимуся чимало років.

Після другої світової війни в 1947-1948 рр. технічну літературу здобути було важко, а книги по радіо і з короткохвильового аматорства взагалі були недоступні. Неустанно риючись у книгарнях антикваріату, натрапив на товсту річну підшивку з 1928 р. щомісячного журналу для радіоаматорів-спостерігачів, що виходив у Відні (Австрія), назви вже й не згадаю. Там знайшов (німецькою) першу публікацію про відкриття австрійським короткохвильовиком OE1JF доктором Юзефом Фуксом передавальної антени на гармонічних частотах із живленням напругою через проміжний (антенний) контур, на яку в 1927 р. видано патент «Fuchskreis». Усе, що з тієї публікації зміг зрозуміти, із згаданим вище передавачем я й випробував. У результаті його було чутно в усьому Познані. Відвідуючи родичів і знайомих добирався до приймача і перевіряв, чи чути мій витвір нижче радіостанцій на 49 метрах.

З плином часу гадаю, що то було моїм першим досвідом і практикумом з антенами, тоді навчався перших антенних вимірювань і розуміння фізичних  властивостей антени. Пізніше, на одній із зустрічей короткохвильовиків Тадеуш Висоцький SP1JF – SP3AN (батько Веслава SP2DX) під час дискусії на антенну тему продемонстрував фідерну лінію  Лехлера, ефектно показуючи розподіл струму і напруги неоновою лампочкою і лампою розжарювання, здобувши захоплені оцінки багатьох присутніх. Після виступу виникло багато запитань, а для мене все було зрозумілим, хоча мав тоді 14 чи 15 років.

Згадую ті досить давні часи, щоб підкреслити, що тепер антенна тема широко висвітлена в чисельних публікаціях і нею варто добре опанувати. Без грунтовних знань важко вибрати відповідний до місцевих умов тип антени, чи оцінити її функціонування і не помилитися при купівлі. Аналізуючи випадки незадоволення з купівлі дорогої антени, виясняється, що причина цьому – нестача знань.

Антена на кожен діапазон чи багатодіапазонна

Радіоаматори можуть використовувати дев’ять короткохвильових діапазонів. Чимало фірм випускає пристрої, що дають змогу працювати з одного трансивера на всіх діапазонах, щораз частіше можна купити апаратуру, що перекриває також діапазони ультракоротких хвиль.

З антенами справа не така проста, тому зазвичай використовують різноманітні антенні комбінації. Ідеальним було б застосування дев’яти окремих антен, по одній для кожного діапазону, але й цього недостатньо. Розглядаючи характеристики випромінювання горизонтального півхвильового диполя, приходимо до висновку, що для зв’язків на близькі відстані така антена прекрасно функціонує з низькою висотою підвісу над землею, а для далеких міжконтинентальних відстаней її слід підняти якомога вище. Отже, як виявляється, потрібно не дев’ять, а вісімнадцять антен.

Лише окремі короткохвильовики світу можуть собі дозволити подібний антенний комфорт, бо це потребує великих фінансових витрат і великої площі. Проте професійні радіослужби найчастіше використовують саме такі рішення. Довелося працювати на станції зв’язку з антенним полем площею лише чотири гектари.

Короткохвильовики в містах і в приватному секторі з невеликою присадибною ділянкою прагнуть мати багатодіапазонну антену. Адже, за відомою приказкою, «потреба – це мати прогресу і винаходів». Раніше згадуваний доктор Юзеф Фукс (OE1JF), Лорен Віндом W8GZ, Люїс Варні G5RV – відомі всім оператори, які запропонувати нескладні ефективні багатодіапазонні антени, що застосовуються дотепер. Створено чимало «дротових» антен, які й далі вдосконалюються, тому що багатодіапазонна антена є компромісом, з яким не кожен оператор повністю погоджується.

Короткохвильові антени поділено на три основні групи. У першій – антени на високочастотні діапазони від 14 до 28 МГц, у другій – від 3,5 до 10 МГц, а в третій – антени на майже середні хвилі 1,8 МГц (160 метрів). Останні розглядаються окремо, бо потребує спеціальних умов і форми побудови.

Антени для міжконтинентальних зв’язків

Переважна більшість радіоаматорів використовує малопотужний передавач, а більшість сучасних трансиверів мають потужність близько 100 Ват. Тому для проведення міжконтинентальних зв’язків з передавачем не дуже великої потужності енергію випромінювання необхідно сконцентрувати і скерувати в певному напрямку.

Майже досконале рішення опрацював і опублікував японець Удо Ягі, що стало основою для виготовлення чималого числа версій направлених антен. За популярними багатоелементними Yagi з’явилися більш досконалі конструкції, зокрема багатоелементні «квадрати» чи «дельти».

Завдяки невеликим розмірам, направлені антени з поворотними системами знайшли широке застосування на «верхніх» діапазонах і користуються добрими відгуками заядлих DX-менів. Слід зауважити, що для ефективної роботи, подібно що згаданого вище диполя, направлена антена Yagi потребує відповідної висоти і  низько над дахом чи землею свої позитивні показники втрачає.

Щоб зменшити, зокрема, вплив землі, з модифікації петльового диполя створено різні версії антени квадрат, що набули популярності серед короткохвильовиків. Проте багатодіапазонна двоелементна антена квадрат – це потужна механічно найменш стійка конструкція, особливо під час сильного вітру чи ожеледиці.

У 1969 р. американець K8NV Гаррі Хабіг розробив антену, що складається з двох вертикальних антен у вигляді труб, розвернутих відносно себе на 40 градусів від вертикалі і з’єднаних у верхній частині дротом – популярну тепер вертикальну дельту. Як виявилося, на таку антенну систему вплив землі ще менший.

Подібно до багатоелементного квадрату, дельту монтують на одній траверзі з окремим елементом для кожного діапазону, тому зі збільшенням числа діапазонів траверза стає довшою і важчою.

У польських операторів великою популярністю користується дельта для трьох верхніх діапазонів у версії SP7GPX. Конструкція ж для п’яти діапазонів з довгою траверзою значно важча, що може утруднювати монтаж на невеликому даху.

Прагнучи зробити цю антену більш доступною для закордонних короткохвильовиків, на Міжнародній познанській ярмарці в 1999 р. було виставлено один екземпляр, пізніше встановлений у SQ3GNA за 400 м від мого QTH, а за 300 метрів від мого будинку – така ж антена в SP3LAU, що дало можливість виконати серію вимірювань і порівнянь.

Конструювання «Multibander 6-PL»

Раніше згадано, що багатодіапазонна антенна найчастіше є компромісним рішенням, що не завжди задовільняє різні вимоги конструктора. Зважаючи на це, вирішив продовжити розпочату роботу зі створення багатодіапазонної двоелементної дельти з радіусом повороту всього 1,3 м для встановлення на обмеженій поверхні даху на невисокій 4-6-метровій мачті. Широкодіапазонна антена мала діяти на п’яти верхніх діапазонах з добрим узгодженням і низьким кутом випромінювання.

Упродовж двох років випробувано створені мною кілька версій конструкції. Під час міжконтинентальних зв’язків бралися до уваги порівняльні рапорти з відомими марковими антенами, що використовувалися операторами поблизу розташованих польських радіостанцій.

Моделювання антени

Оскільки в радіоаматорських умовах детальні вимірювання крупногабаритної антени зробити важко, використовував модель антени для частоти 350 МГц, що дозволило підтвердити правильність вибраної концепції.

У 1987 р. на з’їзді SPDXC поблизу міста Кельце розказав кільком колегам бачення своєї майбутньої антени на основі набутого досвіду, зокрема з антеною у вигляді лежачої літери Н. Остання мене зацікавила найбільше, бо тривалий час без проблем «брав» DX-станції, проте після зміни QTH місця на повторне її встановлення не знайшлося.

 

Пам’ятаю своє здивування від прослуховування перших сигналів з радіоаматорських супутників на 145 МГц. З антеною SM7DVH супутник чув голосно, але недовго і низько над горизонтом, а в зеніті сигнали були ледве чутними.

Одного чудового дня вирішив зайнятися давньою проблемою і зробити кілька експериментів з моделлю майбутньої антени на присадибній ділянці. Змінюючи спосіб і місце живлення моделі двоелементної дельти на частоті 350 МГц, виявив значну різницю вертикальної характеристики випромінювання. Хоча модельна антена випробовувалася на одній частоті, сумнівів щодо правильності вибраного напряму більше не було.

Антена типу V-дельта з верхнім живленням випромінює під дуже низьким кутом до горизонту. При зміні частоти, тобто діапазону, вплив верхньої горизонтальної частини антени на два відхилені вертикалі (трубки) передбачити було важко. Багатомісячний підбір розміру «петлі» і способу підключення антени до передавача нарешті дав очікуваний результат.

Звичайно, були моменти сумнівів щодо вірності концепції і можливості її реалізації, оскільки під час проб траплялося, що на одному діапазоні антена функціонувала бездоганно і незадовільно – на інших. Проте антенний аналізатор давав можливість зорієнтуватися, прийняти рішення і розпочати все спочатку.

Тут слід подякувати дружині Барбарі SP3OEH за згоду на видалення дорослої шовковиці в центрі присадибної ділянки, до залишків якої прикріпив 2,5-метрову мачту і в такий спосіб знайдено місце для досліджень майбутньої антени. На цій висоті легкий доступ до елементів, тому годинами стояв на драбині, експериментуючи з елементами і ретельно допасовуючи коаксіальний кабель до імпедансу антени.

Було знайдено два можливих рішення. По-перше, вимір імпедансу вібратора антени, що працюватиме в усій смузі коротких хвиль, слід міряти антенним аналізатором на кінці фідера. Далі поставити трансформатор типу балун на кільцевому феритовому сердечнику. Одна його обмотка навантажується резистором, що відповідає значенню раніше виміряного фідера, і, вимірюючи вібратор антенним аналізатором, добираться число витків для якомога меншого КСВ. Другий спосіб – трансформування відомою схемою «мультитанк» з підібраними елементами L і С.

Вище сказане відноситься до вібратора антени, а додаткової роботи потребує отримання резонансу рефлектора на частоті на 5% нижче передбачуваного робочого діапазону. Регулювання рефлектора здійснюють стабільним гетеродинним індикатором резонансу з цифровою індикацією частоти.

Потративши більше двох років на реалізацію концепції компактної механічно стійкої багатодіапазонної антени, з допомогою якої легше здійснювати міжконтинентальні зв’язки на велику відстань, можу стверджувати, що це мені дійсно вдалося.

Випробування «MB 6-PL»

У світових змаганнях CQ WW DXC у заліку SSB під кінець 2000 р. не мав найменших труднощів у зв’язках з дальніми станціями, хоча в той час антена була ще на місці випробування на висоті 2,5 метри. У телеграфній частині CQ WW DXC з піднятою на 25-метрову мачту антеною  якоїсь значної різниці, за винятком може дещо меншого шуму і перешкод, не виявив.

Кілька колег висловили думку, що моя антена високо розташована, тому і  діє так добре. Таку ж антену встановлили для SP3BAY на висоті 7,5 м і під час чисельних міжконтинентальних зв’язків на різних діапазонах наші сигнали приймали однаково.

Антена ефективно працює на шести діапазонах від 10 до 28 МГц. Хоча для 30-метрового діапазону довжина рамки малувата, за ефективністю антена подібна до добре виконаного диполя з низьким кутом випромінювання.

Без найменших труднощів встановлював зв’язки в діапазоні 10 МГц у сильних пайл-ап з DX-експедиціями, зокрема з D68C, 3G0Y, XR0X, VP8THU, 3B6RF, 9M0C та іншими. Використовуючи антенний тюнер трансивера, існує можливість роботи на будь-якій частоті. Не маючи можливості встановити антену для низькочастотних діапазонів, SP3BAY ефективно використовує описану вище антену і на діапазонах 7 та 3,5 МГц. Чекаю, що покаже мені QSL і за зв’язки на 160 метрах. SP3LAU на QRP трансивері FT-817 встановив 100% зв’язок з DX-станцією KG2IS на діапазоні 28 МГц і був здивований чудовим прийомом станцій в діапазоні 80 метрів.

Подяки

Чималому числу польських і закордонних короткохвильовиків вдячний за можливість проведення кропітких експериментів, без яких неможливо було довести антену до такого стану, щоб повністю задовольнити «старого горобця DX-мена» її ефективністю. Щиро скажу, що про кращу антену не мрію, та й виглядає вона гарно.

Дякую колегам за можливість проведення порівняльних зв’язків на багатьох діапазонах

Надаю найважливіші розміри антени “Multibander 6-PL”, рисунки, таблиці і вище згадані порівняння.

VY 73 de SP3PL

Рис. 1. Основні розміри антени «Multibander 6-PL».

Рис. 2. Характеристики випромінювання антени.

Рис. 3. Значення КСВ (WFS) на окремих діапазонах.

Протягом двох років провів 3500 зв’язків, які підтверджують, що невелика за розмірами антена “Multibander 6-PL” виявилася ефективною.  Аналізуючи короткий витяг з мого апаратного журналу, зі зв’язків SP3PL з KG2KJ, NJ6P з SP3XBV та інших можна виявити, що антена дійсно має низький кут випромінювання. Слід відмітити, що під час чисельних зв’язків зі станцією KG2BU на 14 МГц рапорти для SP3GVW i SP3FGR були кращими, проте під час QSO з CP4XB сигнал SP3PL був на такому самому рівні. Та спроба ще раз підтвердила, що моя антена чудово сприяє контакту з далекими DX-овими станціями…

Підсумовуючи свої двохрічні експерименти, як і багато моїх кореспондентів вважаю “Multibander 6-PL” вдалим компромісом невеликої антени, сигнали з якої порівняльні до відомих великих ефективних направлених антен. Користуючись нагодою, виражаю готовність продовжити випробування із зацікавленими станціями.

Переклад з польської

Олександра Мельника US1CT

Постскриптуп

Деяка інформація з електронних листів, отриманих US1CT від SP3PL 28-29 травня 2015 р.

Слід вказати, що антена дуже «вузько» настроюється, вимагаючи немалого терпіння. У зв’язку з тим, що конденсатори для передавачів мають 20% відхилення, резонанс трапляється перед діапазоном чи поза ним. Наприклад, за 20%-ного відхилення фактична ємність у конденсатора номіналом 100 пф може бути в межах 80–120 пф.

З цієї причини в моїй публікації не подано конкретних величин L/C, адже викоритстовуючи для електричної схеми контурів конденсатори з відхиленням 20% від номіналу, досягнути правильної роботи антени неможливо.

Наприклад, SP3LAU отримав характеристики, які мені вдається досягнути не завжди (рис. 4).

КСВ на 24,9 MHz = 1:1,8

КСВ на 18,1 MHz = 1:1,9

На 10 MHz використовується

антенний тюнер

Рис. 4. Характеристики антени “Multibander 6-PL” знято SP3LAU аналізатором “MAX-4” (див. http://emp-software.pl/hams/sp3pl/antenna/7pl/m_51.html).

З наведених на рис. 4 результатів видно, що на основних діапазонах 14, 21 і 28 МГц узгодження дуже добре. На WARC-діапазонах втрачається 10% потужності, тобто при використанні 100-ватного передавача випромінюватиметься 90 Ват, проте покази S-метра у кореспондента при 100 чи 90 Ватах потужності будуть однаковими.

Вважаю достатнім досягнути якісного резонансу на 14, 21 і 28 MГц, а на 24 і 18 МГц вихідний каскад передавача навантажити підбором довжини коаксіального кабеля. На практиці оптимальна довжина коаксіалу буває 23-25 або близько 53 метрів.

Слід нагадати, що невідповідний КСВ – це помилка з узгодженням. Цю проблему знімає антенний тюнер передавача і повна потужність скеровується в антену. Крім втрат у кабелі. Проте, використовуючи якісні кабелі, можна працювати і з незадовільним значенням КСВ.

Переклад з польської  Олександра Мельника US1CT

Колективна радіостанція UR4CWO (ex UB4CWO, Умань)

Колективна радіостанція UK5CBB (Умань). Колективом уманських короткохвильовиків під керівництвом Валерія Васіна свого часу на будинку колишнього тресту «Уманьпромжитлобуд» встановлено двоелементну направлену антену  HB9CV на діапазон 14 МГц та антени Delta Loop на 3,5 і 7 МГц.

Горбенко Василь ex UB5CAF (Маньківка) сконструював перший в Маньківському районі триелементний «Квадрат» на 28 МГц, кілька «Хвильових каналів» на 144 і 430 МГц, які з успіхом використовувалися уманськими командами в Чемпіонатах України з радіозв’язку на ультракоротких хвилях «Польовий день».

Гуцалюк Борис UT5CN (Умань) у 1980-х роках брав активну участь у створенні поворотної антени  «Триелементний квадрат» на 14 МГц та чотириелементний – на 28 та 21 МГц колективної радіостанції UK5CAP, яку пізніше перенесено на UB4CWO та інших антен (див. фото антени UR4CWO).

Животовський Володимир UR5VAA (м. Новомиргород Кіровоградської області; в студентські роки оператор UK5CAP) у 1980-х роках брав участь у модернізації поворотної антени  «Триелементний квадрат» на 14 МГц та чотириелементної – на 28 та 21 МГц колективної радіостанції UK5CAP, яку пізніше перенесено на UR4CWO (див. фото антени UR4CWO), та інше. У Новомиргороді, де тепер проживає, активно використовує одноелементну SP3PL та інші антени.

Женжиров Анатолій UT5CD (Жашків) зібрав перший на Жашківщині триелементний квадрат на 14, 21 і 28 МГц, що функціонує дотепер.

Капустін Юрій UR4CW (Умань)  використовує антени F9FT 144-146 Mhz, 3El YAGI 10, 15, 20 m, свого часу зібрав 2 El QUADS 20 m, GP 160 m, Delta Loop 80 m.

Кондратюк Георгій UT3CD (Умань) сконструював й активно використовує вертикальну антену на діапазон 7 МГц та кілька направлених – двоелементний «Хвильовий канал» на 14 МГц, триелементну «Дельту» на 21 МГц і триелементний «Квадрат» на 28 МГц.

Мельник Олександр US1CT (Умань) у 1974 р. сконструював першу в Умані обертову антену: подвійний квадрат на 14 МГц та потрійний на 21 і 28 МГц, до цього використовував штирьові антени «Ground Plane» та UW4HW («морквинка»). У 1980 р. розробив проект і разом з колективом уманських короткохвильовиків створив антенне поле радіостанції UK5CAP (далі UB4CWP), зокрема триелементний квадрат на 14 МГц і чотириелементі – на 21 і 28 МГц, що пізніше було перенесено на UR4CWO (див. фото антени UR4CWO) і в перспективі планується відновити на UT5CZA. У травні 2013 р. US1CT встановив двоелементну дельту «Multibander 7-PL» конструкції Юліана Яжомбка SP3PL.

Осадченко Ян UT5CO (Умань) сконструював кілька УКХ-антен для польових умов, зокрема «Хвильові канали» на 144 і 430 МГц та «тарілку» на 1215 МГц, а також антену  «Двоелементний квадрат» на 28 та 21 МГц та інші. Тепер на діапазонах від 3,5 до 28 МГц використовує антену «Дельта» з периметром 86 м та симетричним живленням, а також вертикальну антену HF8 на частоти від 7 до 28 МГц.

 Рибак Олександр UR5CIF (Умань) брав участь у модернізації поворотної антени  «Триелементний квадрат» на 14 МГц та чотириелементний – на 28 та 21 МГц колективної радіостанції UK5CAP, яку пізніше капітально відремонтовано і перенесено на UR4CWO (див. фото антен UR4CWO), та інше.

Семенов Віктор UT4CM свого часу використовував двоелементну направлену антену  HB9CV на діапазон 14 МГц та Delta Loop на 3,5 та 7 МГц.

Трусиганов Йосип US5CAQ (Умань) одним з перших в Умані сконструював двоелементний «Квадрат» на 28 МГц, а пізніше триелементні «хвильові канали» на 14 і 28 МГц, які використовував до виїзду в Ізраїль.

Хлопков Олексій U.. (Умань) у 1990-х роках брав активну участь у капітальному ремонті перенесеної на UR4CWO поворотної антени  «Триелементний квадрат» на 14 МГц та чотириелементний – на 28 та 21 МГц, яку за проектом Олександра Мельника створено у 1980-х роках на колективній радіостанції UK5CAP (див. фото антени UR4CWO).

 Штанько Григорій UR5CGE (Умань) сконструював диполі, рамочні, штирьові антени, поворотні УКХ-антени «хвильовий канал» і «квадрати»; короткохвильові «квадрати» з перемиканням діаграми направлення на 14 МГц та на 28 МГц.

Касьян Василь UR5CNU (Умань) сконструював дротові антени на найвищій на Уманщині вежі заввишки близько тридцяти метрів.

Текст і частина фото Олександра Мельника US1CT.

______________________________________________________________________________

Уманчани випробували антену SP3PL

19 травня 2013 року група уманських короткохвильовиків провела випробування антени конструкції видатного польського короткохвильовика Юліана Яжонбека SP3PL, встановленої в Умані на початку травня Олександром Мельником US1CT (ex RB5CT, UB5CAT).

Дружні зв’язки з Юліаном Яжонбеком започатковано ще під час науково-виробничого стажування Олександра Мельника в Польщі у 1989 році, коли апаратура радіостанції SP3PL та колективної радіостанції SP3POZ у м. Познань були люб’язно надані йому для роботи спеціальним позивним SO3CT.

Згідно з повідомленням автора, встановлена компактна двоелементна направлена антена Delta Loop масою 15 кг з 2,5-метровою траверсою найбільш ефективна на діапазонах 14, 21 і 28 МГц (з тюнером також на 18, 24 МГц та СВ-радіо) і використовується радіоаматорами декількох країн на трьох континентах. Низький кут випромінювання забезпечує ефективні DX-радіозв’язки. З детальним описом конструкції антени SP3PL можна ознайомитися на сайтах www.sp3pl.qrz.pl або www.sp3pl.republika.pl

Характеристики антени знято приладом NWT-7, що його власноруч сконструював Андрій Жовтобрюх (UR3CCD).

За повідомленням Андрія (ur3ccd@mail.ru), універсальний прилад NWT-7 німецького конструктора DL4JAL забезпечує наступні можливості:

1) вимірювання АЧХ в діапазоні частот 100 кГц – 75 мГц лінійним та логарифмічним детекторами, з діапазоном огляду відповідно мінус 20 Дб та мінус 80; вмонтовані прецизійні атенюатори 10, 20, 30, 40 і 50 Дб;
2) функція п’яти-канального синтезатора частоти з можливостями установлення будь якого ПЧ, для налаштування приймальної та передавальної КХ техніки;
3) високоточний вимірювач ВЧ напруги з імпендансом 50 Ом з автоматичним підрахуванням потужності;
4) з допомогою приставки рефлектометра вимірює КСВ в 50-омних АФС в діапазоні частот  1мГц-50мГц з лінійністю у всьому діапазоні не гірше 3%, імпенданс активного та реактивного опору антен та коефіцієнт укорочення коаксіального кабелю;
5) з приставкою спектроаналізатором можливо використовувати прилад як високоточний спектроаналізатор, в усьому діапазоні частот.

Андрієм було доопрацьоване програмне забезпечення мікроконтролера, з метою покращення характеристик лінійності, а також режимів вимірювання КСВ та активного і реактивного опору антенн.

Ряд зв’язків, проведених на QRP-трансивері «SW2012 mini», виготовленого також Андрієм Жовтобрюхом UR3CCD за конструкцією харківського конструктора Олександра Миколайовича Шатуна, засвідчили ефективність антени SP3PL на декількох діапазонах.

За повідомленням Андрія (ur3ccd@mail.ru), зібраний ним трансивер «SW2012 mini» з високими динамічними характеристиками працює на всіх КХ діапазонах з вихідною потужністю 15 Вт, економно споживає струм, що дозволяє використання малопотужних і не важких акумуляторів в польових умовах. Має вмонтований восьмикристальний CW фільтр та автоматичний телеграфний ключ. В польових умовах виявився надійним та практичним малогабаритним трансивером.

У кінці травня поточного року ефективність антени SP3PL позитивно оцінив також Борис Гуцалюк (UT5CN) – голова ради Уманського відділення Ліги радіоаматорів України, а Олександр Мельник (US1CT) провів кілька телеграфних зв’язків, зокрема з Кубою.

На завершення HAMFESTу уманських короткохвильовиків, присвяченому випробуванню антени SP3PL, за традицією було розглянуте так зване «шосте питання» з обговоренням отриманих результатів та насущних радіоаматорських питань.

Текст і фото Олександра Мельника, US1CT.